1888 року французька газета опублікувала некролог Альфреда Нобеля. Називалася стаття «Торговець смертю мертвий» — так редакція докоряла Нобелю за винайдення динаміту. Насправді помер його брат Людвіг, але це непорозуміння спонукало Альфреда замислитися: що саме пам’ятатимуть про нього після смерті. 27 листопада 1895 року він уклав заповіт і заснував міжнародну премію, відписавши на неї 31,5 млн шведських крон (за сучасним курсом — близько 250 млн доларів). Згідно з його волею, щорічний прибуток від спадщини має ділитися на 5 рівних частин між людьми, які попереднього року найбільше прислужилися людству — в галузі фізики, хімії, фізіології або медицини, літератури й справі миру.

Батьки Альфреда Нобеля мали 8 дітей, та 4 померли в дитинстві. Про трьох старших синів Імануель Нобель казав: «Роберт більше наділений здатністю до спекуляцій, Людвіг — геніальністю, а Альфред — працездатністю».

Нобель і динаміт

Імануель Нобель разом з Альфредом працювали з нітрогліцерином. Батько й син відчутно просунулися в дослідах, коли 1864 року відбувся вибух — у повітря злетіло 100 кг нітрогліцерину. Загинули троє працівників лабораторії й найменший з Нобелів 22-річний Еміль. Для Імануеля це був надто сильний удар — він переніс інсульт і решту життя не вставав з ліжка.

За смерть брата докоряв собі й Альфред. Але досліди не полишив. Того ж 1864-го він отримав патент на виробництво вибухівки з нітрогліцерином. Це був лише початок. Далі пішли патенти на детонатор, динаміт, бездимний порох. На кінець життя Альфреду належало 355 патентів, серед них — на барометр, холодильний апарат, газову горілку тощо. Він керував підприємствами у 20 країнах світу.

Нобель і родина

Альфред Нобель не мав дітей і ніколи не був одружений. У 41 рік розмістив у газеті оголошення: “Дуже багатий, освічений, середнього віку чоловік шукає жінку зрілого віку, яка знає мови, може працювати секретарем і вести господарство”. Йому відповіла Берта Кінскі, та тривалими стосунки не стали. У 43 роки Альфред Нобель закохався у 20-річну продавчиню квітів Софі Гесс. Він зняв для неї квартиру і щедро утримував. Софі була красунею, але не надто розумною. Вона залишалася з Нобелем протягом наступних 15 років, а тоді народила доньку від угорського офіцера, і зв’язок було розірвано. Що не завадило Нобелю утримувати її й далі. Навіть після його смерті Софі домоглася немалої суми від родичів, погрожуючи оприлюднити листи Альфреда до неї.

Нобель-письменник

Більшість написаних Нобелем творів не були опубліковані. Розголосу набула лише п’єса “Немезида”. Суспільству вона здалася не надто моральною, тому весь тираж було знищено. 2003 року її опублікували знову, а 2005-го — поставили у Стокгольмі.

Чому Нобелівську премію не дають математикам

Відома байка про те, що Нобель вирішив не присуджувати свою премію математикам, бо один із них колись звабив його дружину. Такого факту його біографи не підтверджують, та й Нобель не був одружений.

За іншою версією, його суперником все-таки був математик Йоста Міттаг-Лефлер, але не відбивав у Альфреда кохану, а просто виявився більш удачливим претендентом. Сперечалися вони начебто за Софію Ковалевську. Це теж не доведено, хоча Міттаг-Лефлера Нобель справді недолюблював.

Більшість дослідників схиляються до менш романтичної версії ігнорування математиків. По-перше, Нобель хотів відзначати галузі, які практично прислужилися людству, а теоретичну математику такою не вважав. Спочатку він вніс її до переліку, але потім замінив “премією миру”. По-друге, на той час уже існувала премія, яку давали саме математикам. Нині математики теж не обділені, замість Нобелівської їм присуджують престижні премії — Філдсівську й Абелівську, з інформатики — премію Тюрінга.