Загадкові чорні діри продовжують викликати все нові запитання у вчених та просто в тих, хто цікавиться зірковим небом та життям Всесвіту. Нещодавнє підтвердження існування гравітаційних хвиль знов привернуло увагу до чорних дір. Тож що воно таке може бути?

За усталеною в науковому товаристві думкою, чорні діри – це глибокі колодязі в просторі й часі, які з’являються внаслідок вибуху великих зірок. Власне їх формує утворене вибухом викривлення просторово-часової сітки, причому всередині, за припущенням Ейнштейна, це викривлення триває безкінечно. Окрім того, в чорній дірі утворюється так званий стан космологічної сингулярності – коли в межах певного простору одночасно співіснують об’єкти з майбутнього та з минулого. Якби ви потрапили до чорної діри розміром з Сонячну систему, то попереду себе побачили б те, що залетіло туди до вас, починаючи від Великого Вибуху, а позаду – те, що тільки збирається туди потрапити в майбутньому.

Проте зберегти свою молекулярну цілісність реально лише в разі потрапляння до великої чорної діри: малі «воронки» (наприклад, розміром з Землю) настільки викривляють простір і час, настільки пресують матерію гравітацією, що всмоктують об’єкти, спершу розганяючи їх до швидкості світла, видовжуючи їх, потім «розмазуючи по тарілці» і насамкінець ковтаючи по молекулі. Британський астрофізик сер Мартін Різ (Sir Martin Rees) навіть вигадав термін для цього явища – «спагетіфікація». Тож навряд чи можна чекати свідчень від сміливців, що захотіли б особисто дослідити цей феномен. Навіть потік світла від зірок розділяється на частки та всмоктується безповоротно.

• Photo Alain Riazuelo

Астрофізик Чарльз Л’ю (Charles Liu), який працює в планетарії Хайден американського музею природничої історії, порівнює процес потрапляння об’єктів до чорної діри з рухом течій і припливами у світовому океані, коли Земля взаємодіє з власним супутником – Місяцем. Та сама дія гравітації, та сама залежність сили тяжіння від відстані до масивнішого об’єкту. Коли частка матерії потрапляє на так званий горизонт подій і проходить точку неповернення, вона починає взаємодіяти з гравітацією чорної діри, аж поки не потрапляє до колодязя безкінечності.

via Live Science