Сучасні дослідження переконують: своїм поважним віком довгожителі зобов’язані нещодавно відкритому набору генів.

Новий метод дозволив виокремити чотири гени, які відповідають за довгу тривалість життя: ген під назвою ABO, що бере участь у визначенні групи крові, ген CDKN2B, що контролює поділ клітин, а також ген APOE, безпосередньо пов’язаний із хворобою Альцгеймера, і ген SH2B3, який пов’язують із подовженням життя дрозофіл.

Учені мають надію, що подальші дослідження розкриють таємниці інших генів, пов’язаних із довголіттям, а також пояснять механізм їхнього впливу на процес старіння.

За словами професора кафедри біології розвитку і генетики Стенфордського університету, дослідника Стюарта Кіма, «ми нарешті дещо піднімаємо завісу над секретом більшої тривалості життя одних людей порівняно з більшістю. Генетична складова, очевидно, відіграє велику роль у появі довгожителів, і ми хочемо її вивчити “від і до”».

Попередні дослідження мали б виявити різницю в геномі літніх і молодих людей, проте не увінчалися особливим успіхом. Навіть після порівняння мільйонів варіантів людського генома деякі взаємозв’язки все одно залишилися поза увагою.

Нове дослідження спрямоване на звуження області пошуку генів, пов’язаних із довголіттям, і зосередження на тих генах, які пов’язані з ризиком вікових захворювань, таких як захворювання серця і хвороба Альцгеймера. Саме ці хвороби призводять до передчасної смерті людини, а гени, пов’язані з ризиком появи цих захворювань, навряд чи сприяють довголіттю.

Внаслідок дослідження генома 800 осіб віком 100 років і 5400 осіб віком 90 років дослідникам вдалося виявити вісім генів, пов’язаних із довголіттям, а завдяки подальшому обстеженню близько 1000 осіб віком 100 і більше років визначна роль чотирьох генів у впливові на тривалість життя була підтверджена.

Дослідження також засвідчили, що найбільше довгожителів серед людей з 0-ою групою крові. Ще раніше було встановлено, що ці люди менше схильні до інфаркту та онкологічних захворювань, а рівень холестерину в їхній крові менший, ніж у крові інших людей.

Навіть більше: одна з алелей гена CDKN2B може визначати, чи продовжуватимуть клітини поділи, чи ні. Також Кім зауважує, що оскільки припинення поділів клітин, яке називають фізіологічним старінням, очевидно впливає на процес занепаду організму, то набір генів, який зменшує старіння, може посприяти успішному досягненню поважного віку.

Кім переконаний, що є й інші гени, пов’язані з таємницею довголіття, і сподівається, що результати дослідження надихнуть інших людей на їх пошуки.