Астроархеолог із Берлінського університету імені Гумбольдта Метью Оссендрійвер (Mathieu Ossendrijver) доводить: вавилоняни зналися на геометрії та астрономії. Дослідження він опублікував у журналі Science.

Розшифровані вченим клинописні таблички фіксують, як стародавні астрономи вирахували положення на небі Юпітера. Вавилонські вчені обчислили зсув планети вздовж екліптики – уявної небесної лінії, якою Сонце рухається поміж зірок протягом року. Фіксуючи видимі точки пересування Юпітера, вони окреслили простір між Землею і Юпітером трапецієподібною фігурою і визначили рух планети, обрахувавши площу отриманої трапеції.

Вік табличок – від 350 до 50 р. до н. е. Отже, геометричні методи існували понад 2000 років тому, значно раніше, ніж відкрили геометрію давні греки і тим більше – середньовічні європейці.

Учений наголошує: вавилонські астрономи не тільки витлумачили зсув Юпітера уздовж екліптики. Вони вирахували час, коли Юпітер проходить половину цієї відстані: поділивши трапецію на дві площини. Ці обчислення враховують площу, швидкість і час, вони передують використанню подібних методів середньовічними європейськими вченими. Теорема складання швидкостей, що пов’язує швидкості матеріальної точки в різних системах обрахунку, була сформульована в Оксфорді лише в XIV ст.

Раніше стосовно вавилонян вважали, що їм були доступні лише арифметичні методи аналізу.