Термін «мозковий штурм» (brainstorming) увів у обіг керівник рекламного агентства Алекс Осборн (Alex Osborn) у 1940-х, і успіх його компанії призвів до швидкої популяризації такого методу пошуку рішень. Проте відтоді не припиняються суперечки щодо ефективності колективних дискусій.
У цьому смислі показова стаття Джони Лерера (Jonah Lehrer) в
Лі Томпсон (Leigh Thompson), професор у Школі менеджменту ім. Келлога, у своєму
Вся справа в тому, що в групі кожен її учасник поводиться як конформіст, намагаючись бути у мейнстрімі, замість того щоб генерувати власну креативну концепцію. Члени групи схильні до перекладання відповідальності, до паразитування на ідеях активніших учасників, чого не сталося б, якби від кожного був потрібен індивідуальний внесок. Поведінка групи в результаті дорівнює за рівнем її найслабкішому члену. Крім того, буває, що ідеї стикаються: поки один висловлює думку, інший його перебиває зі своїми ідеями, і в підсумку обидві концепції тьмяніють.
Чому ж мозковий штурм не зникає із загальної практики?
По-перше, це навичка, яку варто розвивати, щоб уміти взаємодіяти з іншими. Для більшої ефективності компанії можуть запрошувати або призначати координаторів мозкових штурмів.
По-друге, мозкові штурми об’єднують колектив. Кожен учасник обговорення почувається частиною процесу, з’являється емоційна причетність, відповідальність перед іншими за кінцевий результат. Це особливо актуально для креативних інноваційних компаній.
Проте, окрім приємно проведеного часу, потрібен ще й результат, а для цього варто комбінувати мозкові штурми з індивідуальною роботою над проектом.
Для успішного генерування креативних ідей варто також дотримуватися таких рекомендацій від Терези Торрес (@ttorres):
При цитуванні матеріалів розділу «Блог» на www.eduget.com активне посилання на сам матеріал або на головну сторінку www.eduget.com обов’язкове. Будь-яке використання матеріалів розділу «Статті» на www.eduget.com (матеріалу цілком) можливе виключно за попереднім письмовим дозволом правовласника. Дякуємо за співпрацю!