Нові світлини, які було передано на Землю супутником Mars Reconnaissance Orbiter (MRO), показують кратер, у який дійсно стікають потоки рідини. Вчені обережно говорять про «сліди розчинних мінералів», винайдених завдяки відеоспектрометру. Рідина за кольором темніша за оточення, у теплий сезон вона поволі стікає стінками кратера. Це явище спостерігається на декількох ділянках Марса, коли температура перевищує -23 градуси за Цельсієм. Під час зниження температури рух рідини припиняється. 

Як пояснюють учені, ці потоки є сольовими розчинами, що злегка розмивають стінки кратерів у тепліший сезон. Уперше з’явилася можливість стверджувати, що на холодному Марсі є достатня кількість води, яка піддається сезонним змінам. Відкриття стало можливим завдяки багаторічним спостереженням за даними, що надсилав з Марса супутник Mars Reconnaissance Orbiter (MRO). Вперше дивну закономірність у зміні малюнка кратерів помітила Лухендра Ойха (Lujendra Ojha) 2010 року, тоді ще студентка університету Арізона. Тепер дослідження вченого Інституту технології Джорджія Лухендри Ойхи в команді інших вчених NASA призвели до сенсаційних результатів.

Винайдені солі скоріше за все належать до категорії перхлоратів, які можуть зберігати рідкий стан навіть за умови -70 за Цельсієм. На Землі утворені природним чином перхлорати сконцентровані в пустелях, також деякі їх види можуть бути використані як ракетне паливо. Наявність цих солей на Марсі було доведено попередніми експедиціями на Марс – космічним модулем Phoenix та марсоходом Curiosity.

via NASA