NASA продовжує публікувати унікальні знімки поверхні Плутона. Їхня роздільна здатність становить 400 метрів на піксель і дає можливість отримати зображення небаченої раніше чіткості. Перші такі фото з’явилися в липні цього року і спричинили фурор серед наукової спільноти. Астрономи стверджують: це найунікальніше з того, що ми колись бачили в Сонячній системі.

Вашингтонський науковець Вільям МакКіннон (William McKinnon) зауважив, що поверхня дуже рельєфна, є дюни і гористі місцевості. Тож постає запитання: або Плутон колись мав щільнішу атмосферу, або там відбувся певний процес, досі невідомий науці. 

Атмосферний туман Плутона має більше шарів, ніж гадали вчені, і створює ефект м’якого підсвічення, що потрапляє на затемнені раніше ділянки і дозволяє камерам зафіксувати їх на фото. “Це – дивовижний подарунок нам від Плутона, – каже геофізик з Південно-західного дослідницького інституту Сан-Антоніо (SwRI) Джон Спенсер (John Spencer). – Тепер ми можемо вивчати геологію місцевості, яку ніколи не сподівалися побачити”.

Отримати такі зображення стало можливим завдяки космічному зонду New Horizons – розробка NASA, запущена в космос на початку 2006 року. 2007-го він проминув Юпітер, 2008-го – Сатурн, цього року дістався Плутона й нині рухається в напрямку поясу Копейра (ділянка Сонячної системи за орбітою Нептуна).

Того ж 2006 року Плутон офіційно став карликовою планетою. Після оприлюднення Міжнародним астрономічним союзом термінологічного визначення «планета» з’ясувалося, що Плутон не відповідає всім вимогам. Як повноцінна планета, він обертається на орбіті навколо Сонця, має власні супутники і сферичну форму. Але планета за рахунок гравітаційної сили має розчистити орбіту від подібних до себе об’єктів – приєднати їх або розігнати. А крихітний за космічними масштабами Плутон складає лише 0,07 маси об’єктів на його орбіті. Тоді ж в англійській мові з’явилося дієслово «to pluto» («оплутонити»), що означає «осоромити, понизити в званні чи цінності».

via NASA