Директор з корпоративних комунікацій Corum Group Олена Плахова – експерт у корпоративних, маркетингових та антикризових комунікаціях. Володіє широким спектром управлінських навичок, має освіту в галузях психології та педагогіки, маркетингу та PR. Займалася управлінням репутацією й комунікаціями в компаніях «Континіум», «Євроцемент Груп Україна», «Хімагромаркетинг», «Таврида Електрик», також працювала на позиції генерального директора Київського гольф-клубу Golfstream. З 2013 року – директор з корпоративних комунікацій Corum Group. Тут під керівництвом Олени було реалізовано низку важливих проектів, в тому числі ребрендинг, трансформація корпоративної культури, внутрішніх комунікацій, була вибудувана ефективна система антикризових комунікацій. Олена Плахова двічі входила до топ-5 PR-леді країни, а 2015 року очолила рейтинг «Femunity Rank: Marketing and Media» від спеціалізованого видання MMR.

Розкажіть, як ви прийняли рішення займатися саме комунікаціями. Завжди знали, що хочете працювати в PR, чи це не був ваш перший вибір?

До приходу в сферу суспільних комунікацій мені довелося попрацювати на різних позиціях в державному й комерційному секторах. За першою освітою я – педагог, викладач історії та права. На жаль, можливостей для розвитку мізерна оплата вчительської праці не давала. Навпаки, стимулювала до переходу в приватний бізнес. Спочатку це були продажі. За певний час стало зрозуміло, що значно більше задоволення мені приносить сам процес переконання, ніж результат – факт укладання угоди. Крім того, мені подобається спілкуватися з людьми і придумувати креативні речі, спостерігати за ними, впливати.

Перехід у сферу маркетингу був логічним і очевидним. Саме тут вийшло реалізувати свій професійний потенціал. У цій галузі я вже 15 років.

Скільки і на яких спеціальностях потрібно вчитися, щоб стати менеджером зі зв’язків з громадськістю?

Вчитися доводиться постійно. Фахівці, які займаються формуванням громадської думки, мають володіти глибокими знаннями в різних науках: психології, соціології, соціоніці, лінгвістиці, нейронауках. Потрібно весь час бути в тренді – відстежувати, на що і як реагують люди, розбиратися у психології людських реакцій. Багаж життєвої мудрості також дуже важливий.

У нашій професії, коли кидаєш камінчик у воду, обов’язково треба дивитися на хвилі, що розходяться по воді. Не всі молоді піарники роблять це. Є такі, що вдаються до різких рухів і необдуманих дій, ігноруючи аналіз ризиків. Так робити не слід. Впливати на людську свідомість можна, лише маючи певну масштабність. Інакше робота з суспільством обмежиться виключно інформуванням.

Зараз, на щастя, є де вчитися. 10 років тому можливостей було значно менше і під «піаром» розуміли платне розміщення статей і рекламних макетів. Я закінчила курс з маркетингу в Севастополі та Школу PR-технологій Андрія Ротовського. З учителями мені пощастило, серед них були справжні гуру й бізнес-практики в сфері громадських комунікацій (Олена Дерев’янко, Ірина Золоторевіч, Сергій Гайдай і багато інших). Потім отримала освіту в галузі психології. Зараз готуюся до бізнес-навчання в INSEAD.

Глобально, комунікатор має володіти величезною кількістю знань про технології впливу на маси, відмінно розбиратися в предметі. Не розуміючи причинно-наслідкових зв’язків, можна нескінченно стріляти з гармат по горобцях і ніколи не влучати.

У яких сферах і на яких підприємствах може працювати PR-менеджер?

Комунікатори потрібні скрізь. По суті вони – перекладачі. Якщо подивитися на соціум загалом, то це сукупність людей, які абсолютно одне одного не чують або трансформують інформацію під свої погляди. Люблю наводити приклад з кавою. Я завжди п’ю тільки еспресо, причому якому «від народження» максимум 10 секунд, і щоб отримати саме такий, я дуже докладно й точно пояснюю офіціантові, що мені потрібно. Адже існує маса варіантів того, що він мені принесе, почувши «кава»: американо, холодний/теплий еспресо, каву по-турецьки чи взагалі каву з молоком. І зробить це тому, що в голові у нього своє уявлення про те, що таке кава. До речі зауважу, що навіть за точної постановки завдання я отримую потрібну каву лише в 60% випадків.

Це я до того, що наша свідомість трансформує всю вхідну інформацію, виходячи з отриманого нами досвіду. Як правило, дуже різного. Комунікатори приводять це все до спільного знаменника. Поміщають людей в одну інформаційну площину і занурюють в одну зрозумілу мову.

У мене був досвід роботи в різних секторах – телеком, рекламний та інвестиційний бізнеси, молочна промисловість і сільське господарство, хімічна, цементна і нафтова галузі, енергетика, спорт, політика і навіть трохи шоубізнесу. Зараз працюю у великому машинобудівному холдингу.

Чого у вашій роботі більше – креативності чи чіткого виконання інструкцій?

Підкорятися й виконувати інструкції – це не про мене. Всі мої роботодавці це знають. Як, втім, і те, що у мене є власна думка з усіх питань. Іноді доводиться мотивувати компанію до змін, ламати усталені стереотипи і руйнувати роками прийняті правила.

Але найчастіше щастить – я приходжу в компанії, які вже готові до змін. Це можна порівняти з вулканом, який довго готується до виверження, і мені потрібно лише допомогти йому вибухнути, направивши при цьому стрімку лаву в потрібне русло.

Що стосується креативності, то без неї сьогодні впливати на суспільну свідомість взагалі неможливо. У масиві інформації, що з усіх боків оточує людей, доводиться неймовірно викручуватися, щоб донести потрібні повідомлення, показати ситуацію під іншим кутом зору.

Які кумедні або серйозні випадки привели вас до вашої професії?

Поштовхом до професійної реалізації став виклик. В одній із компаній переді мною стояло завдання супроводжувати звільнення великої кількості працівників. І хоча не допустити широкого громадського резонансу в таких умовах (закриття містоутворювального підприємства) було непросто, проаналізувавши проблему з усіх боків, я зрозуміла, як можна її вирішити. Причому взаємовигідно для сторін.

Цей досвід і згодом став у пригоді. Він навчив мене не боятися, знаходити нестандартні рішення й масштабніше дивитися на все, що робиш.

Як виглядає ваш звичайний день? Яке з ваших занять вас надихає найбільше?

Найбільше мене надихає неможливе, адреналін. Почую, що потрібно зробити щось таке, з чим спати не можеш, і очі загоряються. Стандартний робочий день – це звірка стратегії з діями, розробка проектів, контроль їх реалізації, придумування, операційна діяльність… По суті, весь мій день складається з переговорів, зустрічей і текстів (я багато читаю/вичитую і багато пишу). На запитання, чим я займаюся, зазвичай відповідаю: «Вчу людей розмовляти й чути».

Я – людина ідейна. Подобається робити щось нематеріальне, при цьому мені дуже важливо вірити у велику ідею – в те, що я роблю.

Який свій досвід ви взяли б у майбутнє?

Весь отриманий досвід я візьму з собою. До краплі. Адже саме він трансформував і змінив мене. Він і зараз дозволяє ставати кращою та професійнішою. Коли пізнаєш сенс фрази «Що більше я знаю, то більше я не знаю», досвід стає єдиним мірилом професіоналізму й мудрості.