Заснована Платоном Академія проіснувала понад тисячу років, а його ідеї освіти й виховання надихають і понині. Грецький філософ був першим, хто виявив зв’язок між вихованням і структурою суспільства, й у своїй роботі «Про державу» запропонував і обґрунтував способи виховання й освіти ідеального громадянина.

Можна сміливо стверджувати, що вся західна освітня традиція так чи інакше випливає з ідей Платона, починаючи від обов’язкової початкової освіти як для чоловіків, так і для жінок, і завершуючи необхідністю виявляти особисті схильності до тих чи інших наук і видів діяльності.

Платон намагався з’єднати у своїй системі найкраще з афінської та спартанської традицій: навчання наукам, мистецтвам і філософії мало відбуватися нарівні з фізичними вправами й танцями. Гімнастика – для тіла, музика – для душі, пошук істини як спосіб саморозвитку. Надбання знань, за Платоном, – це згадування душею світу ідей, з якого вона вийшла і до якого готується, тому величезне значення приділялося самопізнанню.

Навчання через наслідування за допомогою гри з подібними до справжніх інструментами – теж уперше озвучено саме Платоном. Продуктивність цих методів доведено не раз, і кожне покоління знову і знову доводить цю аксіому.

Метою виховання за Платоном було створення ідеального громадянина, щоб уся держава теж стала ідеальною. Платон виступав за те, щоб забирати дітей у матерів і виховувати з них справжніх захисників, при цьому велику увагу слід було приділяти розподілу дітей на відповідні до їхніх здібностей класи – так, щоб держава отримала від свого громадянина максимум користі.

Платон доволі сміливо стверджував, що талант не залежить від того, в якій верстві суспільства народилася людина, і наполягав на участі республіки у вихованні найздібніших.

Обов’язкова загальна освіта для всіх мала тривати три роки і включати грамоту, ази математики, трудове навчання й гімнастику.

Подальша освіта – тільки для правлячого класу, до 18 років, після чого – 2 роки обов’язкової військової служби. Тоді – подальше навчання для тих, у кого є бажання й здібності. Вища освіта, після двох років служби, мала б, за думкою Платона, допомогти душі набути істини. У віці 20 років загальна освіта закінчувалася й починалася диференціація. Найкращі студенти могли вивчати математику, геометрію, астрономію і гармоніку. Цей курс тривав 10 років, і в 30 років пропонувалося вивчати діалектику, метафізику, логіку та філософію впродовж подальших п’яти років. Отримавши нижчу командирську посаду в армії, громадянин республіки міг вчитися далі, завершуючи повний курс теоретичних і практичних наук до 50 років.

Нам таке навчання може видатися розтягнутим, але Платон вважав земне життя тільки підготовкою до світу ідей, куди вирушить душа після смерті, тож 50-річний термін був для філософа мінімумом, щоб людина змогла усвідомити себе та «пригадати» своє призначення. Сьогодні ідеї безперервної освіти та самопізнання знову повертають нас до Платона, і його ідеї про ідеальну державу й важливість виховання громадянина стають актуальними.