В українських школах запроваджують вивчення медіаграмотності – у форматі курсу «Основи медіаграмотності», «Медіаосвіта в Україні», «Медіакультура», а також «Основи критичного мислення». В Міносвіти зауважують: оскільки діти потрапляють в інтенсивний інформаційний простір, їх слід навчити аналізувати інформацію і розрізняти маніпулятивні повідомлення. В силу віку вони не надто вміють це робити й готові приймати фейкові новини за достовірні.

Це підтверджує дослідження Стенфордського університету щодо рівня довіри підлітків до контенту в інтернет-просторі. Результат вразив навіть дослідників: зазвичай молодь не звертає увагу на джерело інформації, не розрізняє рекламу і проплачені пости, а також маніпуляції з інформацією, повідомляє Media Sapiens

Дослідження стенфордської групи тривало півтора року. Вчені мали перевірити здатність молоді оцінити достовірність інформації. Роботу проведено у 12 країнах, проаналізовано 7804 тестів. В цілому здатність молоді оцінювати інформацію в Інтернеті критично низька, підсумували вчені.

«Наші «цифрові аборигени», – пишуть дослідники, – були здатні миттєво переключатися між Facebook і Twitter, одночасно завантажувати селфі в Instagram і писати в чаті. Та коли їх просили оцінити інформацію, вони виявлялися безпорадними».

Хід дослідження

Працювали з кількома групами: середня школа, старшокласники й учні коледжів. Учасникам демонстрували скріншоти твітів, постів у Facebook, новинних статей, щоб перевірити їхню здатність відрізнити новину від реклами. Також пропонували здійснити пошук в Інтернеті, щоб оцінити їхню здатність самостійно перевіряти достовірність інформації, її джерело.

Учні середніх класів виконували такі завдання:

• Twitter: прочитати кілька повідомлень і вказати, які найбільше заслуговують на довіру;
• стаття: прочитати рекламний текст і пояснити, чому його не можна вважати надійним джерелом;
• коментар: оцінити коментар до статті й пояснити, чи можна його використати в науковій доповіді;
• новини: розрізнити новину і суб’єктивну замітку;
• реклама: знайти на новинному сайті рекламні тексти.

Старшокласники:

• аналіз: порівняти й оцінити два повідомлення, одне з яких – суб’єктивний коментар;
• Facebook: чи звертають вони увагу на позначку, що акаунт перевірений, чи розрізняють справжній акаунт від фейкового;
• оцінка доказів: вирішити, чи варто довіряти фотографії, розміщеній на фотостоку;
• порівняння статей: визначити, який текст є новиною, а який – спонсорською рекламою.

Студенти коледжу:

• оцінка: мандруючи Інтернетом, слід вирішити, яким сайтам можна довіряти;
• дослідження: використати інтернет-пошук і перевірити підозріле твердження;
• надійність сайту: визначити, чи слід довіряти сайту (пропонується сайт з фейковим контентом);
• відео в соцмережах: оцінити відеоролик на предмет його достовірності;
• соцмедіа: прочитати твіт і пояснити, чому це може або не може бути корисним джерелом інформації.

Висновки

Переважна більшість учнів середньої школи легко ідентифікують традиційну рекламу – банерну, у форматі оголошення. При цьому замаскована реклама, подана у форматі історії чи репортажу з події, ними не вирізняється. Не відчули маніпулятивності в таких текстах понад 80% опитуваних. Деяким навіть особливо сподобалися саме ці статті, через їхнє яскраве оформлення і доступність.

Старшокласники теж проявили надмірну довірливість. Виявилося, що подану у вигляді новини інформацію більшість сприймають некритично і довіряють їй. Фото мутованих квітів, які начебто виросли після ядерної катастрофи у Фукусімі, було фейковим і взятим з фотостоку. В учасників дослідження не виникло сумнівів у правдивості інформації, вони навіть не поцікавилися її джерелом. Менше 20% опитаних задумалися про підтвердження фото, а майже 40% заявили, що ця новина є абсолютно достовірною, адже є фотографічним доказом про рівень радіації поблизу Фукусіми. Близько чверті учнів сказали, що це фото не переконало їх остаточно, адже на ньому зображені квіти, от якби це було фото мутованих тварин – тоді інформації можна було б довіряти.

Студенти коледжу не відчувають маніпулятивність твітів, оформлених у стилі авторитетної новини, з поданням статистики. Студенти мають поцікавитися, звідки ця статистика, які дослідження було проведено, і чому конкретна організація може бути зацікавлена у висвітленні саме цієї інформації (йшлося про заяву від політичної організації щодо небезпеки володіння зброєю). Це зробили менше третини опитуваних, решта взялися дискутувати щодо самої новини, а не перевірили її правдивість. Що особливо здивувало дослідників – більшість оцінювала інформацію, не натискаючи на повідомлення і навіть не намагаючись перейти за посиланням на першоджерело.

«Коли ми починали роботу, навіть не уявляли глибину проблеми, – пишуть дослідники. – Деякі завдання були відкинуті, адже здавалося, що учні легко з ними впораються. Але результати шокували. Здається, що молодь вільно володіє функціоналом соцмереж і підкута в усьому, що них стосується. Наше дослідження показало протилежне».

У питанні медіаграмотності йдеться не лише про інтелект та обізнаність, але й про безпеку підлітка. Довірливість і безпорадність перед маніпуляціями не долаються загальною цифровою грамотністю, слід уміти не лише отримувати інформацію, а й оцінювати її. І цього треба обов’язково вчити в школі, переконані дослідники.