3 грудня почалася реєстрація на участь у програмі Technology Nation. Це безкоштовні курси з основ програмування, що базуються на навчальних програмах Гарварда, Стенфорда й Массачусетського технологічного інституту – лідерів в IT-галузі. Фінальна мета програми – до 2020 року підготувати 100 тис. програмістів.

Заняття відбуватимуться в бібліотеках, у 22 містах України. Протягом наступного року кількість навчальних центрів має досягти 100. Жодних технічних навичок для початку навчання не потрібно, заявку може подати будь-хто за посиланням brainbasket.org/technology-nation. Групи сформують по 15 осіб і почнуть заняття 1 березня 2016 року.

Навчання комбінуватиме онлайн-освіту і традиційні форми занять: передбачається як самостійна робота з матеріалами, викладеними в Інтернеті, так і практичні уроки в аудиторії. Контролюватимуть хід занять учителі-волонтери, професійні програмісти й фахівці в IT-галузі. Навчальна програма ґрунтується на гарвардському курсі «Комп’ютерні науки та мистецтво програмування». Весь процес розрахований на 3 місяці, двічі на тиждень відбуватимуться 2-годинні практичні заняття. Протягом навчання треба буде зробити 9 лабораторних робіт і дипломний проект.

Ініціатором програми Technology Nation виступає фонд BrainBasket, створений вітчизняними IT-компаніями. Як пояснюють його засновники, Україна завжди сприймалася як хліборобський край, «breadbasket» – кошик для хліба. Але має всі можливості стати «brainbasket» – кошиком інтелекту. Для цього треба використати -індустрію як локомотив економічного розвитку та стати так званим «джерелом талантів» для Європи. Представники фонду прогнозують: 100 тис. «айтішників» отримають роботу в міжнародних компаніях, що забезпечить притік $10 млрд, а створення робочих місць в ІТ-галузі дозволить сформувати середній клас, який є рушієм економічного зростання.

До наглядової ради фонду входять представники потужних IT-корпорацій, а також члени уряду й науковці. Для втілення програм залучають спонсорські кошти і гранти, використовують підтримку міжнародних корпорацій та українського уряду.

Засновники фонду, що самі є активними гравцями на ринку, констатують: державні навчальні програми не відповідають реальним потребам. Держава має залишити за собою контроль якості освіти, тоді як роль замовника слід передати тим, хто знає потреби ринку і може прогнозувати попит на певні спеціальності – тобто представникам бізнес-індустрії.