Увага суспільства прикута до переходу на 12-річну шкільну освіту, очікуваного розвантаження шкільних програм і осучаснення навчального змісту. Тим часом у вищій освіті реформи запущено – чинний Закон «Про вищу освіту» прийнято в липні 2014 року. Нині триває його імплементація, тобто переведення з теоретичної площини в практичну.

На якому етапі втілення реформ, що саме планують змінити реформатори і як обґрунтовують необхідність змін.

Нові наукові ступені

2016 року востаннє відбувається набір на «спеціаліста», з наступного року після бакалаврату вступатимуть лише на магістра. Так само зникне науковий ступінь «кандидата наук». Після аспірантури і захисту дисертації науковець ставатиме доктором філософії.

Реформа введена для наближення до прийнятої в світі освітньо-наукової структури. Таким чином українці отримають більшу мобільність, адже їхні дипломи корелюватимуть з вимогами закордонних вишів.

Оновлена структура вищої освіти України

Для отримання ступеня треба пройти атестацію. Для перших трьох освітніх ступенів це іспити, для доктора філософії – захист дисертації, для доктора наук – захист дисертації, монографії, сукупності статей. Усі наукові матеріали оприлюднюють на сайтах відповідних наукових установ. Якщо в дисертації виявлено плагіат, науковий ступінь не присуджують. Якщо плагіат виявлено після присудження, це підстава для скасування наукового ступеня, а також заборони задіяним у присудженні протягом 2 років бути членами навчальної ради.

Нове адміністрування

Контроль якості освіти відходить до неурядової організації – Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти. Воно складається з 25 осіб (представники академій наук, вишів, студентів і роботодавців), яких призначають на термін 3 роки. Одна людина може пропрацювати в Національному агентстві не більше двох термінів.

Мета створення цієї установи і передання їй певних функцій – незалежний нагляд, регуляція освітніх процесів. Оскільки це недержавна установа, вдасться уникнути упередженості й корупції в рейтингах вишів, акредитаціях і видачі ліцензій на освітню діяльність. «Ця агенція здійснюватиме незалежний контроль, оскільки держава не може сама себе оцінювати», – пояснив екс-міністр освіти Сергій Квіт.

До регуляторних функцій установи належать акредитація освітніх програм, видача ліцензій вишам, порядок присудження наукових ступенів і формування вимог щодо кваліфікацій для їх отримання, контроль вчених рад.

Ця реформа залишається на етапі впровадження. Нацагентство із забезпечення якості вищої освіти створено 1 вересня 2015 року, але воно досі не почало діяльність. 15 червня 2016 року Міносвіти презентувало покроковий план дій для запуску установи. Якщо його буде реалізовано, у вересні 2016-го агентство проведе перше засідання.

Новий перелік наукових спеціальностей

29 квітня 2015 року затверджено «Перелік галузей знань і спеціальностей, за якими здійснюється підготовка здобувачів вищої освіти». Ця реформа стосується укрупнення, узагальнення спеціальностей, злиття кількох дрібних напрямів підготовки в один широкий. Іншими словами, спеціальностей стало менше.

Внаслідок цього студент стає мобільнішим і має більше можливостей змінити траєкторію навчання, перейти в дотичну галузь. Він краще убезпечений від безробіття в разі зміни ситуації на ринку праці. Раніше, при отриманні вузької спеціальності, що раптом стала незатребуваною серед роботодавців, випускник мав серйозні проблеми з працевлаштуванням і мусив повністю перекваліфіковуватися. Уніфікація вузьких спеціальностей дозволить бакалавру отримати фах з розширеним набором компетенцій.

Реформою передбачено, що студенти можуть самостійно вибирати не менше 25% навчальних дисциплін. Для цього теж відбувається укрупнення спеціальностей. Студент вступає на широку спеціальність, приміром «міжнародні відносини», а далі вже залежно від своїх уподобань і здібностей вибирає, що саме він хоче вивчати – чи міжнародну економіку, чи міжнародне право, чи міжнародний бізнес.

При цьому магістрам пропонуватимуть вужчу спеціалізацію. «Ідеологія нового переліку полягає в запровадженні підходів європейських країн. Бакалаврат має ширшу спеціальність, а в магістратурі за півтора-два роки студент може спеціалізуватися на більш вузькій темі», – пояснила заступник міністра освіти Інна Совсун.

2016 року вступ відбувається вже за оновленим переліком, хоча зміни в ньому ще можуть бути. Зараз триває обговорення щодо внесення до переліку інших спеціальностей.

Стандарти вищої освіти (тобто те, чого треба навчитися на конкретній спеціальності) теж змінюватимуть. 1 червня 2016-го Міносвіти затвердило методичні рекомендації для розробки нових стандартів. Вони базуються на компетентнісному підході і вимогах, закладених в основу Болонського процесу. До загальних рекомендованих кваліфікацій належать здатність застосовувати знання на практиці, тайм-менеджмент, володіння державною та іноземною мовами, вміння працювати в команді.

Важливе продовження реформи: вищий навчальний заклад зможе готувати фахівців за державний бюджет лише за ліцензованими профільними спеціальностями. У проекті наказу виші поділено за категоріями і для кожної визначені профільні спеціальності. Коли ця норма вступить в дію, будівельні виші не зможуть у межах держзамовлення готувати економістів, педагогічні – юристів, аграрні – економістів і так далі.

Нові правила вступу

Вступ відбувається тільки за результатами зовнішнього незалежного оцінювання (ЗНО). Виняток становлять лише пільгові категорії абітурієнтів. З результатів ЗНО, державної підсумкової атестації (ДПА), балу шкільного атестату, іноді творчих іспитів формується конкурсний бал випускника, з яким він змагатиметься за місце у виші.

2016 року вперше заяви на вступ подають тільки в електронній формі. Вступник реєструється в Єдиній державній електронній базі з питань освіти (ez.osvitavsim.org.ua, сайт працює лише під час вступної кампанії) і формує заявку на певну спеціальність певного вишу – їх може бути до 15, не більше ніж на 5 спеціальностей. Кожну спеціальність позначає рейтинговою оцінкою: 1 для найпріоритетнішої і далі за спаданням. Йдеться виключно про ті спеціальності, на яких передбачене навчання за державний кошт.

Подальший конкурсний розподіл відбувається автоматично. Якщо абітурієнт проходить за балом на першу спеціальність, туди він і потрапляє. Якщо ні – система перевіряє наступну за пріоритетністю заявку. Якщо і тут не виходить – третю. І так далі. Таким чином вступників розподіляють за заявками.

Реформування системи вступу дозволило позбавитися так званих «хвиль» зарахування. Раніше абітурієнт подавав заявки до різних вишів, проходив в один, а в решті його місце звільнялося. В наступну хвилю підтягували тих, хто попередньо не пройшов за балами. В наступну – знову. Далі йшов «конкурс оригіналів» – на місця держбюджету, які все-таки залишилися вільними, набирали тих, хто приніс оригінали документів до приймальної комісії. Це ніяк не контролювалося, тому були можливості для зловживань.

За нинішньою системою буде тільки одна хвиля зарахувань. Якщо абітурієнт не скористався отриманою пропозицією (передумав отримувати вищу освіту, пішов у престижніший виш на контрактне навчання, поїхав за кордон), його місце залишиться невикористаним, інших студентів не добиратимуть.

Розподіл держзамовлення 2016 року намагаються наблизити до так званої «ваучерної системи» – коли держава виділяє людині ваучер на отримання освіти, а вона вже вирішує, до якого вишу з ним іти. Виші самі запропонують певну кількість бюджетних місць за спеціальностями, на яких вони готові навчати фахівців, ця кількість має не перевищувати минулорічну на 25%. Абітурієнти, які мають достатній для навчання на держбюджеті бал, обиратимуть певний виш. Що більше їх обере конкретний заклад, то більше держзамовлення врешті він отримає. Реформатори називають цю систему «гроші йдуть за студентом».

Розглядають можливість переведення всіх іспитів у формат ЗНО. Тестування реформи почали зі спеціальності «Право». Зараз триває пілотне випробування вступу до магістратури за результатами ЗНО з права та англійської мови.

Нові права вишів, студентів і педагогів

Вищих закладів буде 3 типи: багатопрофільний (університет), галузевий (інститут, академія), галузевий, що готуватиме не вище рівня бакалавра (коледж).

Реформування діяльності вишів відбувається в бік автономії та саморегуляції. Виші можуть самостійно розробляти навчальні програми, визначати кадрову політику, формувати структурні підрозділи, присуджувати ступені вищої освіти та наукові ступені (вченою радою), надавати платні послуги і розпоряджатися доходами від них, відкривати поточні й депозитні рахунки.

Управління закладом здійснює керівник. Це може бути ректор, президент, начальник, директор тощо. Щороку він публікує звіт про свою діяльність на офіційному веб-сайті вишу. Цей звіт і результати діяльності оцінює орган громадського самоврядування. В ньому мають бути задіяні всі категорії учасників освітнього процесу цього вишу, не менше 75% – науковці та педагоги, не менше 15% – студенти.

Студенти отримують вагомий вплив на діяльність навчального закладу й мають діяти через орган студентського самоврядування, до якого обирають представників студентства на 1 рік, не більше двох термінів. Вони беруть участь у вирішенні питань побуту, харчування студентів, задіяні в обговоренні навчальних програм, визначенні стипендій, мають право на акції протесту. Зі студентським самоврядуванням треба погоджувати відрахування студентів, переведення з держбюджету на контракт і навпаки, призначення на певні керівні посади вишу.

Керівника вишу, кафедри, членів вченої ради, громадського і студентського самоврядування призначають за результатами виборів. Відбуваються вони в формі таємного голосування.

Керівника вишу обирають на 5 років. Брати участь у голосуванні можуть всі науковці й педагоги цього закладу (не менше 75% від усіх), представники інших штатних працівників (до 10%), представники студентства (не менше 15%). Керувати одним закладом можна не більше 2 термінів.

Звільнити керівника вишу також можна шляхом голосування.