Національний репозитарій академічних текстів складатиметься з наукових праць, написаних і виданих в Україні. Це буде електронна база даних, до якої ввійдуть репозитарії вищих навчальних закладів та інших наукових установ. Детальніше про проект Положення про національний репозитарій академічних текстів розповів Андрій Шевцов — директор департаменту атестації кадрів вищої кваліфікації та ліцензування Міносвіти. 

Одна з основних функцій репозитарію — боротьба з плагіатом у наукових працях. До бази вноситимуть академічні тексти наукового, науково-технічного та освітнього характеру, кваліфікаційні роботи здобувачів вищої освіти, дисертації. “Останні два види робіт якраз дозволять сформувати ту базу даних, яка найбільш за все необхідна для перевірки на плагіат. Однак у Положенні чітко прописано, що ресурси Національного репозитарію стануть допоміжним засобом для експертизи академічних текстів на запозичення. Остаточний висновок все одно залишатиметься за експертами”, – пояснює Андрій Шевцов.

Йдеться про те, що наявність у праці цитати з іншого джерела ще не доводить плагіат. Це може бути цитата з вказаним посиланням на автора, а також — цитата самого автора праці з його минулорічних досліджень. Але саме репозитарій дасть експертам ту фактичну базу, з якою можна працювати в аналізі творів на наявність плагіату.

Створення репозитарію розпочнеться з систематизації текстів дисертацій, оскільки саме до цих праць зараз найбільше запитань. У підсумку на ресурсі будуть зібрані освітні та наукові тексти в тому вигляді, в якому вони піддаються обробці, перегляду та порівнянню.

«Буде кілька режимів доступу, щонайменше два: відкритий і обмежений, який встановлюватиметься згідно з чинним законодавством, адже репозитарій міститиме наукові праці для службового користування, з грифом «таємно», обмежені авторськими правами тощо, – розповідає Андрій Шевцов. – Однак ми сподіваємося на можливість відслідковувати плагіат в усіх академічних текстах. Це стане ще одним важливим кроком МОН на підтримку академічної доброчесності в Україні».

Самі автори текстів теж матимуть доступ до репозитарію. Вони зможуть розміщувати там свої праці після проходження відповідної авторизації. Порядок роботи ресурсу детально регламентований: протоколи обміну інформацією, питання авторських прав, доступу учасників та інших осіб тощо.

Другим етапом розробки ресурсу, в 2018-2019 роках, планується створення національної наукометричної системи. Як зазначає Андрій Шевцов, до електронної бази потраплятимуть не всі тексти в повному обсязі. Частина залишатиметься на локальних серверах, частина виходитиме в друкованому вигляді. Тому в репозитарії вестимуть реєстр академічних текстів з описами наукових видань і статей. Цей реєстр і має лягти в основу наукометричної бази й визначення індексу цитувань.

Директор департаменту пояснює: «Створення власної наукометричної бази даних є надзвичайно актуальним для нас і ми прагнемо, щоб її рівень був не нижчий, ніж у Web of Science або Scopus. Маємо одразу взяти вищу планку і створити систему, яка буде валідною. І тоді ми зможемо перейти до того, щоб переглянути наявну систему переліку фахових журналів».

Створення глобальної бази наукових текстів зараз у пріоритетних завданнях благодійного фонду Марка Цукерберга і Прісцилли Чан. Він придбав пошуковик Meta, що працює на базі штучного інтелекту. Фонд має розробити на його базі ресурс, що дозволить систематизувати, шукати, аналізувати понад 26 млн наукових праць. До електронної бази вноситимуть статті з наукових журналів і збірок, дисертації та монографії.

Таким чином засновники фонду прагнуть зробити наукові дані доступними для всіх, хто їх потребує. Система дозволить дослідникам моніторити останні публікації у своїй галузі, знаходити партнерів для проектів за спільними темами публікацій. Організації, що інвестують у наукові дослідження, обиратимуть у базі потрібні їм напрямки розробок. А викладачі й студенти зможуть нарешті припинити примітивні пошуки в Google за SEO-ключами й отримувати необхідну наукову літературу в електронному форматі з усього світу.