Популярність книги італійського професора Чезаре Ломброзо «Геніальність і божевілля» та загальне насторожене ставлення до таких незрозумілих творчих людей призвели до формування стереотипу «креативний – значить, не зовсім адекватний».

Проте час минає, і все більше рутинної роботи, яку раніше виконували «правильні» і «середньостатистичні» люди, беруть на себе роботи зі штучним інтелектом. І лише одне залишається їм не до снаги – створення нових моделей і алгоритмів, творчий підхід, та сама Божа іскра, без якої не буває ні справжнього мистецтва, ні проривів у науці й техніці. Тобто люди, які мають креативне мислення, будуть і надалі затребувані в усіх областях.

Редакторка Huffington Post Керолін Грегуар (Carolyn Gregiore) і Скотт Беррі Кауфман (Scott Barry Kaufman), науковий директор Інституту уяви у Центрі позитивної психології університету Пенсильванії, у своїй книзі Wired to Create: Unraveling the Mysteries of the Creative Mind розглянули особливості мислення креативних людей.

У 1960-х психолог Френк Хав’єр Баррон (Frank X. Barron) проводив експеримент з метою дослідження креативного мислення. До участі були запрошені такі відомі на той час особи, як Трумен Капоте, Вільям Карлос Вільямс, Френк О’Коннор, а також провідні архітектори, вчені, підприємці й математики. Всіх учасників поселили в колишньому гуртожитку кампуса Берклі Каліфорнійського університету, де вони перебували під наглядом психологів і інших дослідників, спілкуючись один з одним, виконуючи різні тести, займаючись звичними справами і відпочиваючи. Тести містили також запитання, які допомагали визначити міру ментального здоров’я і креативного мислення.

Френк Баррон виявив, що рівень IQ грає незначну роль у формуванні креативного підходу. Дослідження показало, що творче мислення – результат цілого комплексу інтелектуальних, емоційних, мотиваційних і моральних характеристик.

Спільними для всіх творчих людей незалежно від сфери діяльності виявилися увага до внутрішнього світу, вибір на користь складності й неоднозначності, високий рівень терпимості до безладу і невизначеності, здатність створювати порядок з хаосу, нетрадиційність, готовність до ризику.

На думку Баррона, «обдаровані люди водночас і примітивніші, і культурніші; і деструктивні, і конструктивні; іноді божевільніші і разом з тим нормальніші порівняно зі звичайними людьми».

Ці суперечності аж ніяк не допомогли розгадати природу креативності. Подальше дослідження письменників показало, що середній автор має на 15% більше психопатологій, ніж середньостатистична людина. Проте водночас Баррон і Дональд Мак-Кіннон (Donald MacKinnon) зауважили, що письменники показали дуже високі результати в тестах з психічного здоров’я.

Творчим людям вдається синтезувати здорову і патологічну поведінку. Чому? Справа у тому, що письменники більше зосереджені на внутрішньому світові, вони усвідомлюють себе краще, ніж інші, бачать свої найтемніші й найсвітліші сторони. Ці якості допомагають як у творчості, надаючи їй різнобічності, так і у звичайному житті, де креативна людина завдяки усвідомленій поведінці може бути навіть приземленішою і діловитішою за інших.

Такі контрасти, властиві особистості, дають додатковий стимул до розвитку, внутрішній драйв для творчості. Психолог Михай Чиксентмихаї (Mihaly Csikszentmihalyi) після 30 років вивчення креативних людей сказав: «Якби мене попросили висловити одним словом, що відрізняє творчу людину від усіх інших, я б обрав слово «складність». Креативним людям вдається втілювати в собі, у своїх думках і діях протилежні полюси, тому замість «індивідуальності» я б говорив про «множинність» щодо кожного з них».

Ці спостереження підтвердилися в сучасній неврології, яка фіксує змішаність зв’язків у мозку. Відповідальність правої півкулі за творчу роботу вже визнано міфом, встановлено, що жодна ділянка мозку окремо не грає вирішальної ролі в креативності, а тільки всі разом. Що впливає насправді – так це динамічний взаємозв’язок безлічі ділянок головного мозку, а також емоції та інші свідомі й підсвідомі процеси в організмі.

Мережа пасивного режиму роботи мозку, вперше описана неврологом Маркусом Райхле (Marcus Raichle) в 2001 році, задіює багато ділянок мозку в середній (внутрішній) частині мозку в його фронтальних, тім’яних і скроневих долях. Половина нашого мисленнєвого процесу відбувається в системі пасивної роботи мозку, причому активується вона під час станів на межі між сном і явом – медитацій, замріяності, роздумів, коли вмикається так зване «пізнання, здатне до самогенерації».

Функціонування уяви формує основу людського досвіду. Три головних компоненти «мережі уяви» – створення смислів, ментальна симуляція і побудова перспективи. Це дозволяє людині створювати смисли з власного досвіду, пам’ятати минуле, думати про майбутнє, уявляти перспективи інших людей і альтернативні сценарії, розуміти історії і розмірковувати про ментальні й емоційні стани – як свої, так і інших людей. Без розвиненої уяви неможливий розвиток соціальних навичок – адже щоб поспівчувати іншій людині, треба приміряти на себе ситуацію і поставити себе на її місце.

При цьому уява не працює саме по собі – їй потрібна складна взаємодія з виконавчою системою головного мозку, відповідальною за контроль над нашою увагою і за робочу пам’ять. Виконавча система, блокуючи зовнішні подразники, допомагає людині сконцентруватися на уяві й внутрішньому світі.

Саме креативний розум найкраще керує вмиканням і вимиканням, а також сприяє гнучкості у використанні цих систем мозку, тоді як для більшості людей вони функціонують самі по собі. Отже, творчі люди вміло жонглюють протилежними стилями мислення – когнітивним і емоційним, зосередженим і спонтанним. Це дає змогу використовувати в роботі найрізноманітніші підходи до виконання завдань, активувати ті або інші свої сильні сторони залежно від ситуації.

Можливо, саме з цієї причини творчих людей так складно поставити в жорсткі рамки. Як у креативних, так і в мисленнєвих процесах креативна людина поєднує, здавалося б, протилежні елементи незвичним і несподіваним чином.

via Quartz.com

Топ-25 країн за індексом креативності (дані weforum.org)