Чинний Закон «Про вищу освіту» має реформувати освітню систему в Україні. Новий закон вже набув розголосу. Не буде кандидатів наук і спеціалістів, рівнів акредитації університетів – зміни виглядають революційними. Розглянемо ключові з них.

Велику частку функцій Міносвіти перебирає Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти. 25 членів агентства обиратимуть на 3 роки. Вони представлятимуть виші, академії наук, роботодавців і студентів. Нацагентство контролюватиме якість освіти, відповідатиме за акредитування й ліцензування навчальних програм, вчених рад, формуватиме перелік галузей і спеціальностей. Тобто виконуватиме головні керівні функції в системі вищої освіти.

Змінено перелік наукових ступенів. Відтепер це ступені молодшого бакалавра, бакалавра, магістра, доктора філософії, доктора наук. Ступені бакалавра, магістра і доктора філософії – складові наукової класифікації в більшості розвинених країн. Після закінчення вишу студент стає магістром (а не спеціалістом, як раніше), після навчання в аспірантурі й захисту дисертації – доктором філософії (а не кандидатом наук).

Ступінь молодшого спеціаліста залишається, але опиняється поза системою вищої освіти – на молодшого спеціаліста вчитимуть у закладах професійної освіти. На відміну від молодшого бакалавра, вступ на молодшого спеціаліста не передбачає повну середню освіту і здавання ЗНО.

Окрім наукових ступенів, можна отримати вчені звання: старший дослідник, доцент, професор.

Наголошено на боротьбі з плагіатом. Дисертації мають оприлюднюватися на сайтах навчальних закладів. Захист відбувається відкрито, прозоро, під час нього будь-хто може робити запис, відео чи аудіо. Якщо науковець здобув ступінь, а тоді було виявлено плагіат, буде жорстке покарання. Автора дисертації позбавляють наукового ступеня, а членів спеціалізованої ради, що присудила йому цей ступінь, позбавляють права на два роки займатися такою діяльністю.

Заклади вищої освіти отримують значні свободи. Рівні акредитації скасовано. Відтепер вищі навчальні заклади поділятимуться за трьома групами: університет (багатогалузевий заклад, може бути національний і дослідницький), інститут чи академія (орієнтовані на певну галузь), коледж (готує до рівня бакалавра, може бути підрозділом попередніх закладів).

Вищий навчальний заклад може самостійно визначати форми навчання й створювати освітні програми, надавати платні послуги, запроваджувати спеціалізації, відкривати поточні рахунки й депозити в банках, створювати власну базу матеріальних об’єктів і підрозділів.

У закладі присуджуватимуть наукові ступені, вирішуватимуть визнання чи невизнання дипломів, здобутих в іноземних навчальних закладах. Видані дипломи державного зразка мають бути за програмою, акредитованою Національним агентством із забезпечення якості вищої освіти. Якщо виш навчає за іншою, неакредитованою програмою, він має право видавати дипломи власного зразка.

Керівника навчального закладу обиратимуть у самому закладі шляхом таємного голосування на термін 5 років. Крім науково-педагогічного колективу вишу, не менше 15% голосів мають надавати студенти. Керувати одним закладом можна тільки два терміни.

Навчальний заклад має оприлюднювати в онлайні дані про свою освітню й фінансову діяльність, звіти про виконання зобов’язань, кошториси, інформацію про майно тощо.

Студенти беруть участь у діяльності вищого навчального закладу: у вирішенні питань освітнього процесу, побуту, призначення стипендій, діяльності гуртожитків і їдалень, можуть оголошувати акції протесту. Мінімальна стипендія має бути не меншою за прожитковий мінімум.

Зменшення навантаження студентів і викладачів. Кількість навчальних дисциплін скоротиться, до того ж студентам буде дозволено самостійно обирати 25% курсів. Бакалаври можуть вступати до магістратури на обрану спеціальність, а не виключно на ту, на якій навчалися до того.

Щорічна кількість годин, які можуть припадати на одну ставку викладача, не може перевищувати 600 годин (раніше їх було 900).

З 2016 року заплановано ввести електронну систему формування держзамовлення. Під час ЗНО абітурієнт має визначитися з бажаними навчальними закладами – в порядку пріоритетності. Далі комп’ютерна програма зводить в систему результати тестування, дані про середній бал атестату й решту показників, які впливають на вступ, – і відбувається автоматичне розподілення абітурієнтів по навчальних закладах. Найкращі вступлять на бюджет. Після вступу виш отримає держзамовлення на навчання цих студентів.  

Мовою викладання у вищих навчальних закладах є українська. Якщо навчальний заклад запрошує іноземних викладачів чи навчає іноземних студентів – може викладати певні дисципліни англійською чи іншими іноземними мовами. Паралельно слід організувати вивчення державної мови такими студентами. За бажання здобувачів освіти виш створює можливості для вивчення ними мови національної меншини.

Для вступу до вишу необхідно здати ЗНО. Сертифікат щодо проходження ЗНО буде обов’язковим документом, який абітурієнт подає до вишу. Якщо це вступ на другий-третій курс, після закладу професійної освіти, – ЗНО все одно доведеться здавати. Раніше в такому випадку можна було обійтися без зовнішнього оцінювання.