Канада – одна з найбільших, наймолодших і наймультикультурніших країн світу. Київський програміст Олександр, коли вирішив працювати за кордоном, найбільше заглядався на Канаду: «У Німеччині, Голландії, навіть у Штатах ти будеш емігрантом, не «своїм». А в Канаді ти свій, бо там усі – емігранти». Отже байдуже, який у вас колір шкіри, розріз очей, соціальний статус. У Канаді підкреслено шанують всіх, демократичність – одна з основних цінностей суспільства.

Система освіти Канади відбиває ці її особливості. Діти можуть навчатися французькою, а можуть – англійською, заборонений будь-який тиск на учня, запроваджено найсучасніші технології.

На освіту Канада витрачає величезний відсоток ВВП – 7,1%. Це більше за Японію та США. Для шкіл не дивина інтерактивні дошки, ґаджети, швидкісний Інтернет. Серед найкомфортніших для життя країн Канада у першій десятці (рейтинг HSBC Expat Explorer). Тут холодно, але безпечно і соціально захищено.

Освітня система Канади дуже неоднорідна, оскільки 10 провінцій, що складають державу, мають широку автономію. Відповідно формують 10 систем освіти. Приміром, освіта є обов’язковою з 6 до 16 років, але в Онтаріо і Нью-Брансвік – до 18 років. При цьому в інших провінціях можна залишити школу і в 14 років.

І тим не менше, система освіти успішно функціонує, на загальних засадах

Дошкільна освіта в Канаді не є обов’язковою і закінчується в 6 років. Дитсадки платні й недешеві, хоча держава пропонує родинам гнучку систему субсидій. У 6 років діти йдуть до школи.

Шкільна освіта обов’язкова і безкоштовна. Приблизно з 6 до 16 років канадські школярі отримують середню освіту. Іноземці теж можуть вчитися в цих закладах, але їм доведеться заплатити.

Школи бувають державними і приватними. Державних значно більше, вони можуть бути громадськими, зі спільним навчанням хлопців і дівчат, а можуть бути католицькими – там навчання роздільне.

Шкільна освіта складається з початкової (1-6 класи, з 6 до 12 років) і середньої (7-12 класи, з 13 до 18 років). Навчання відбувається на одній з офіційних мов – англійській чи французькій.

Приватні школи дуже дорогі, але при цьому їхній рівень надвисокий – сучасне обладнання класів, лабораторії, спортивні комплекси, гуртожитки і власне найкращі викладачі.

Навчальний процес побудований дуже гнучко. Залежно від класу формується перелік обов’язкових предметів, їх небагато, а також перелік предметів на вибір. Батьки чи й сам учень можуть формувати програму на свій вибір, у своєму темпі і навіть навчатися вдома.

Оцінки ставлять у відсотках, а в кінці навчального року з них виводять середній бал. Щоб перейти до наступного класу, треба набрати не менше 50% (десь 4-6 за українською системою оцінювання).

Контролюють знання здебільшого через письмові роботи. Для кожного учня обов’язковим є приготування самостійного дослідження з певної теми.

Демократичність канадського суспільства наочна в системі шкільної освіти. Вчитель не має права підвищувати голос на учня й навіть просто критично висловлюватися. Навчальний процес заточений під слабших, щоб вони не почувалися пригнобленими. Тому справді обдаровані діти зазвичай ідуть до спеціалізованих шкіл або переходять на домашнє навчання й отримують шкільну освіту на кілька років раніше за ровесників.

Вища освіта Канади  представлена університетами та коледжами. Перші дають науковий ступінь, другі – диплом про присвоєння спеціальності. Вищі навчальні заклади Канади відомі інженерними спеціальностями, аерокосмічними, комп’ютерними, а також вивченням землі та її надр (що пов’язано з видобутком нафти). Оскільки країна дуже популярна серед туристів, розвинені готельно-туристичні спеціальності.

Вища освіта державна, але платна. Приватні здебільшого релігійні заклади (не богословські, а засновані християнськими громадами, з цілком світським переліком спеціальностей). У державних вишах канадці платять за освіту десь удвічі менше, ніж іноземні студенти. В приватних – приблизно однаково.

Щоб студент міг оплатити навчання, діє розвинена система грантів, стипендій і позик. Якщо студент бере кредит у банку, він має почати сплачувати його через 6 місяців після отримання диплому. Відсоток ставки контролює держава, він не може перевищувати 6%. І все одно дуже часто молодий фахівець не здатний розрахуватися з кредитом, за яким отримав спеціальність. В такому разі уряд може покрити частину боргу. Але всі ці фінансові пільги стосуються лише громадян країни. Іноземці просто платять.

Коледж

Навчання в коледжах дуже популярне, хоч і не дає наукового ступеня. В Канаді низька густота населення – 3 людини на квадратний кілометр. Серед розвинених країн це один із найнижчих показників. Тому якщо підліток виріс не в мегаполісі, адаптуватися до велелюдного галасливого студентства буває непросто. А вже після коледжу можна йти в університет.

Основне завдання коледжів – надавати професію, спеціальність. Зазвичай навчаються два роки, і більшість часу минає не з теоретичними завданнями, а з практичними. Коледж пропонує випускнику сертифікат чи диплом про отриману спеціальність, але часом може дати й ступінь бакалавра. На ринку праці бакалаври з коледжу часто цінуються вище, ніж бакалаври з університету, бо мають кращу практичну підготовку.

Університет

В університеті після 3 років навчання надають ступінь бакалавра, тоді за 1-2 роки – магістра, і ще через 4 роки можна стати доктором наук.

Розклад занять гнучкий і за часом навчання, і за набором предметів. Студент може навчатися зразу на двох спеціальностях і не робити перерву на канікули.

Вищу освіту здобувають з чіткою прагматичною метою – отримати роботу. Відповідно вся система тісно пов’язана з ринком праці, моніторингом потрібних спеціальностей. Зміни в програмі та впровадження нових напрямів відбуваються часто й мобільно. Немало часу в навчальному процесі відведено на стажування, причому воно буває оплачуваним. Діє безліч корпоративних програм, за якими корпорації ще на першому курсі починають співпрацю зі своїм майбутнім працівником.

Через таку прагматичність багато студентів припиняють навчання, отримавши ступінь бакалавра. Якщо людина не планує викладати й будувати наукову кар’єру, немає сенсу витрачати час на отримання магістерського ступеня. Під час прийому на роботу зависокий науковий ступінь може навіть насторожити роботодавця.

Післядипломна освіта

Отримати другу спеціальність, підвищити кваліфікацію, продовжити покинуте колись навчання чи здобути вищий науковий ступінь – усе це в Канаді доступне. Якщо метою є отримання другої вищої освіти, необхідно мати диплом бакалавра і скласти іспит з англійської. Можна навчатися на спеціалізованих курсах чи в магістратурі. Але всі ці перспективи платні, бюджетної форми на такому рівні освіти в Канаді не існує.