Обов’язкова освіта американських дітей починається з дитячого садка. Вони потрапляють туди приблизно в 5 років, а в 6-7 ідуть до початкової школи (ще її називають «елементарною»). Навчання триває 5 класів, тож діти, які закінчили початкову школу, мають 10-11 років.

Далі 3 роки вони відвідують середню школу – з 6 по 8 клас, і вже з 9 по 11 навчаються у старшій (або вищій) школі. Школяр, який отримав повну шкільну освіту, має 17-18 років.

Шкільна освіта здебільшого державна, у приватних школах навчаються 15% учнів. Освітні заклади контролюються і фінансуються місцевими органами влади. Початкова школа, середня і старша – це не просто різні корпуси, а абсолютно різні школи, в різних районах, з різними директорами і вчителями. Рівень їхній теж може принципово відрізнятися. Приміром, в окрузі з хорошою початковою школою може бути значно гірша середня. Тому батькам доводиться комбінувати – або возити дитину в інший округ на уроки, або змінювати місце проживання. Мобільним американцям це не дивно, але нерідко інший округ потребує більших коштів на житло – і з цим виникає проблема. Така історія була в родині Стіва Джобса. Талановитий хлопчик потрапив до класу з посиленою програмою, і в 4 класі здав іспит на рівні 10-класника. Директор запропонував йому піти з 4 класу зразу до 7-го, а батьки вирішили перестрибнути тільки один і віддали його в 6 клас – а це вже середня школа. Вона була розташована у 8 кварталах від попередньої й належала до геть іншого світу. Там жорстко билися, приходили до школи з холодною зброєю і знущалися з менших. Перед переходом Стіва до нової школи одні учні звідти були засуджені за групове зґвалтування, а інші спалили шкільний автобус. Однокласники не давали Джобсу проходу, і в 7 класі він поставив батькам ультиматум: або йде в іншу школу, або припиняє вчитися. Батьки ледь зводили кінці з кінцями, але мусили ще більше обмежити витрати і назбирати гроші на будинок у кращому районі з пристойною школою.

Також у США є релігійні школи (здебільшого католицькі) і спеціалізовані. Останні звуться Magnet Schools – бо вони наче магнітом притягують дітей, обдарованих у певній галузі.

Діти старшого віку можуть навчатися в школах-інтернатах. Вони доволі дорогі, і основним завданням є налаштувати дитину на майбутнє самостійне життя в студентському кампусі. Загалом школи дуже орієнтовані на підготовку до вищої освіти, і одним із показників престижності є кількість учнів, що після закінчення школи вступають до престижних вишів

У школі здебільшого не навчають фактичних знань, а практикують написання творів, складання проектів і дискусії. Робиться це для того, щоб учень вчився самостійно здобувати інформацію і мислити. В результаті студент-першокурсник в університеті володіє значно скромнішими знаннями, ніж студенти з пострадянських країн. Микола Злобін у книжці «Америка: живуть же люди» коментує це так: «Я давно помітив, що коли в одну групу на перших курсах університету потрапляють американські й російські студенти, то випускники шкіл США виглядають дуже блідо на російському фоні. Притихлі американці з заздрістю спостерігають за російськими студентами, які легко цитують Достоєвського і Сартра, показують на карті Нову Каледонію, називають столиці Ботсвани і Габону й легко ділять без калькулятора. Так зазвичай триває до третього курсу, потім ситуація починає змінюватися. В міру того, як від студента вимагається не запам’ятати і повторити, а дати критичний аналіз, зробити висновок, знайти вихід, запропонувати альтернативу тощо, американці починають переганяти росіян. Це особливо помітно на старших курсах і в аспірантурі. Я переконався, що 25-30-річний американець в середньому – при значно меншому обсязі знань – переважає свого російського ровесника в умінні нестандартно мислити, думати не тільки творчо і критично, але й самостійно і практично».

На відміну від шкіл, приватних університетів в США більше, ніж державних. Вартість їх може кардинально відрізнятися. Залежно від оцінок, студенти можуть отримати гранти від держави чи самого вишу. Якщо студент має серйозні спортивні досягнення, це теж полегшує умови для вступу. Вступних іспитів американці зазвичай не складають. Рішення про прийом студента до вишу приймають на підставі його шкільних оцінок, документів, співбесід.

Дуже часто батьки відкривають для дитини «освітній рахунок» і відкладають гроші на майбутню освіту. Вибір вишу є дуже важливим для подальшого працевлаштування. Є університети, після яких випускнику запропонують 100 тис. доларів на рік, а є такі, після яких людина ніколи не зможе дослужитися до такої зарплати. В США дуже поширені мережі освітніх закладів – вступивши до одного університету, студент може продовжити навчання в іншому, а потім ще в іншому, якщо вони входять до однієї мережі.

Також можна отримати професійну освіту – у професійних школах готують до робітничих професій. Є місцеві коледжі, там можна провчитися 2 роки, вступити до університету й через 2 роки отримати ступінь бакалавра. Загалом на бакалаврі часто зупиняються і завершують освіту.

Лекційний процес в американських вишах побудований за принципом максимальної гнучкості. Є загальні предмети, які треба обов’язково засвоїти, і є обрані самим студентом. Коли саме він їх вивчатиме, байдуже. Тому на одній лекції з обов’язкового предмету можуть сидіти першокурсники, які вирішили розібратися з «базою» на початку, і п’ятикурсники, які спочатку опанували профільні предмети. Можна не щодня з’являтися в університеті – звільнити кілька днів, але решту вчитися по 10 годин. Такий режим часто обирають студенти, які вже працюють чи мають малих дітей. Зрештою, якщо студент не вклався у відведені для бакалаврату 4 роки, він може вчитися далі, поки не здасть потрібні дисципліни – і 5 років, і 6.

Щоб стати магістром, треба вступити до магістерської школи вишу – не обов’язково того ж, у якому стали бакалавром. Для наукової кар’єри йдуть в аспірантуру і захищають дисертацію – зразу докторську, проміжної кандидатської в американській системі освіти немає.

Більшість університетів мають вечірні й заочні відділення. З розвитком Інтернету все більше студентів навчаються дистанційно в онлайн-режимі. Серед них багато старших людей, які вирішили змінити спеціальність або просто розширити світогляд, домогосподарок і студентів з інших країн.