Коли вчергове розумієте, що знову пізній вечір, а ви зробили лише половину із запланованого, починається паніка: що я роблю не так? Це лінощі, надмірні очікування від себе, упадок сил чи просто світ несправедливий?

Щоб відповісти на ці запитання, треба познайомитися з основами тайм-менеджменту на однойменному онлайн-курсі від коуча Людмили Богуш-Данд. У серії безкоштовних відеолекцій тренер розповість, як правильно планувати і встигати виконати, як обирати цілі й розставляти пріоритети, як працювати і відпочивати.

Ділан Кіссан (Dylan Kissane) з французького Ліону роками працював у маркетингу і комунікаціях, поки врешті не зрозумів, що втратив контроль над власним життям. Про своє знайомство з тайм-менеджментом і шлях повернення до нормального існування, без хронічної втоми і загнаності, він розповів у своїй статті.

Я був зайнятим хлопцем.

Розривався між роботою, сім’єю, спортом і намаганням трохи відпочити. Мені завжди бракувало годин у добі, щоб встигати все. Я міг приїхати в офіс о 7 ранку, пообідати не відриваючись від електронної пошти, затриматися ввечері, а тоді нестися додому, щоб показатися родині й дати сину шанс згадати, хто я взагалі такий.

Таким було моє життя, поки я не задумався про те, щоб ефективніше керувати своїм часом. Як багато інших, я був у пастці уявлення про важку роботу як шлях до продуктивності. Що більше часу я проводив за робочим столом, то більшої нагороди сподівався. Також я був впевнений, що можна жертвувати чимось у короткостроковій перспективі – часом на сім’ю, фітнес, навіть здоров’я, – щоб у перспективі отримати вищу заробітну плату й більше вільного часу.

Я дуже помилявся.

Мені вдалося вирватися з цієї химерної гонитви, і тепер я розслабленіший і щасливіший, ніж будь- коли. Як мені це вдалося? Почнемо з основ тайм-менеджменту. Перш за все я нагадав собі про те, що насправді давно знав, та ніколи по-справжньому не розумів: у добі 24 години. Так, це не новина, але для серйозних змін треба опанувати основи. Якщо інші люди можуть виконувати серйозну роботу, проводити час з родиною, займатися спортом і не розпадатися на друзки, то так можу робити і я.  Ось 4 кроки, які привели мене до цього.

Крок перший: Менше роботи

Звісно, я не планував виконувати менше завдань чи ухилятися від обов’язків. Але я твердо вирішив витрачати на роботу менше часу.

Я швидко з’ясував, що мій 11-годинний робочий день настільки ж продуктивний, як і 8-годинний з перервою на обід. Я обрав зручний для себе двозмінний графік з повноцінним відпочинком: 8.00-12.00, обід, 13.00-17.00. Виявилося, що встигаю не менше, ніж раніше.

Я почав краще харчуватися. Запихування бутербродом перед комп’ютером замінив прогулянкою до парку й відпочинком на лавці. Врешті я краще відпочивав, а потім продуктивніше працював і повертався додому, щоб провести з родиною увесь вечір.

Крок другий: Більше відпочинку

З часів навчання в магістратурі я переконався, що можу обходитися мінімумом сну. Зрештою, якщо я міг вчитися всю ніч у 25 років, то можу робити це і в 30, і 35, чи не так?

Не так. Що старшим я ставав, то чіткіше усвідомлював, що треба нормально відпочивати. Те, що я всю ніч працював над проектом, – виключно привід похизуватися. Це жодним чином не характеризує мене як корисного працівника, а лише свідчить про невміння організувати свій час.

Тому я вирішив спати не менше 7 годин. Це означало: щоб прокинутися о 7-й, опівночі я маю заснути. Нічого складного, але результат вас здивує. Я був у доброму гуморі, повноцінно снідав і сповнений сил вирушав на роботу.

Крок третій: Ранній підйом

Я усвідомив, що маю раніше підніматися з ліжка. Значно раніше. Якщо мені треба отримати вночі 7 годин сну, то яка різниця, коли ці 7 годин вичерпуються – о 7 ранку чи о 5-й? І я отримав ці додаткові 2 години, які вирішив витрачати на спорт. Біг, велосипед, йога, – але не тільки це. Я поєднував спорт зі слуханням аудіозаписів – потрібних мені передач чи книг. Ці ранкові години стали для мене найважливішими, вони заряджають мене на цілий день.

Крок четвертий: Просто скажи Ні

Як я припускав, що 11 годин в офісі продуктивніші за 8, так само я помилявся і в іншому. Я вважав, що не можна казати «Ні» колезі чи керівнику, коли вони просять щось зробити. Тому щоразу, коли до мене хтось звертався з позаплановим завданням, я казав «Так».

Коли ж мені стало сміливості казати «Ні», я раптово усвідомив дві важливі речі.

По-перше, більшість людей не проти такої відмови.

По-друге, мої обов’язки передбачаються значно менше завдань, і я можу робити їх швидше.

Кажучи «Ні» завданням, що перебувають поза моєю зоною відповідальності чи моїми інтересами, я не витрачаю енергію на речі, які не важливі для мене. Звісно, я розчарував когось своїми відмовами, але я залишаюся зосередженим і зібраним для виконання потрібних мені завдань, а не тих, з якими хтось влітає в мій кабінет.

Життя в балансі

У добі досі 24 години, як і раніше. Але я керую ними та почуваюся неймовірно спокійно і розслаблено. Я проводжу більше часу з родиною, відновив фізичну форму, вчуся і багато читаю. І роботу знайшов кращу.

Я переконаний, що більшість можуть зробити те саме. Піти спати трохи раніше і раніше встати, почати робити зарядку й ефективно використовувати робочі години. Нічого складного, але це – шлях змінити своє життя.