Заклопотаний невиспаний працівник – той, що для компанії викладається на повну, чи той, що не вміє організувати свій час? Працівники часто думають, що правильний перший варіант, та досвідчені менеджери зазвичай обирають друге. Вміння завершити роботу вчасно, спокійно і без стресу характеризує найціннішого виконавця. По-перше, це ознака високого інтелекту, по-друге – вказує на самодисципліну й аналітичне мислення, по-третє – поліпшує стосунки в компанії, адже людина, що впевнено контролює свою роботу, не зривається на колег і не поширює паніку. Продуктивний виконавець чи загнаний кінь – пріоритет очевидний.

Щоб досягти майстерності в керуванні власним часом, треба для початку зрозуміти загальні правила самоорганізації: планування наперед і швидке прийняття рішень, рутина й непередбачені події, мотивація і продуктивність. Серія відеолекцій у безкоштовному онлайн-курсі «Основи тайм-менеджменту» від тренера Людмили Богуш-Данд допоможе вам розібратися з основними поняттями.

Зайнятість – це погано, погоджується і гість київського PR-фестивалю Тоні Кребб (Tony Crabbe). Бізнес-консультант видав книгу «Шалено зайнятий: Як знайти вільний час» (Busy: How To Thrive in a World of Too Much) і розкритикував сучасну моду на тотальну цілодобову заклопотаність справами. Бути весь час зайнятим – це не круто! – заявив автор і врешті озвучив думки багатьох. Книга стала бестселером.

Тоні Кребб за фахом психолог, працює з компаніями Microsoft, Disney, News Corporation, виступає з лекціями і публікує статті, в яких розповідає про способи бути продуктивним і не знесиленим. Ось які моменти він зазвичай акцентує.

Постійна зайнятість – це виключно наше рішення

Більшість із нас живуть у стані хронічної заклопотаності. Один за одним розсилаємо email, стрибаємо з наради на нараду, біжимо з зустрічі на тренінг.

І це погано. Погано для нашого здоров’я, кар’єри, для нашого відчуття щастя.

Видається, що ми зайняті, бо маємо дуже багато справ, але цей стан – не обов’язкова складова життя. В нас час зайнятість зробили модним брендом, формою наркоманії (ви просто не можете змусити себе пригальмувати), а також способом втечі (як добре зануритися в щоденні клопоти і не думати про справді важливі проблеми).

Ми залежні від думки оточення. Щоразу, коли не демонструємо свою надефективність, з’являється відчуття провини й неповноцінності. Боротися зі стереотипами суспільства дуже складно, і врешті ми вибираємо бути зайнятими, але могли б вибрати інше – бути успішними.

Тотальний контроль не вирішить проблему

Ми щиро віримо, що достатньо посилити контроль й активніше себе підганяти – і ми зможемо нарешті все встигнути. Це фантастика.

Ми позбавляємо себе повноцінного спілкування, перевантажуємо мозок різним ментальним мотлохом, хапаємося за все і не встигаємо нічого. Щоразу, коли починаємо кидатися між завданнями, втрачаємо в продуктивності. Ми відучуємося зосереджуватися і глибоко аналізувати одну проблему, при цьому сподіваємося замістити цю здатність псевдоефективністю й починаємо робити 10 справ одночасно.

Насправді треба стати серфером у своєму житті. Серфер не контролює шторм, а ретельно підбирає потрібні хвилі – ті, які найкраще підходять, з якими він досягне найбільшого. Ви маєте аналізувати своє життя, розставляти пріоритети, обирати необхідне саме зараз і не гнатися за багатозадачністю.

Краще відфільтрувати завдання й зосередитися на найважливішому, ніж вантажити на себе все й робити абияк.

Зайнятість не дорівнює продуктивності

Сучасний світ вимагає в людини витискати з себе максимум можливого і прагнути 100-відсоткової ефективності. Кожен намагається похизуватися своїм щільним графіком і не розуміє, що це давно не круто.

Насправді індустріальна епоха вже досягла стелі у так званій продуктивності. Конкурентна перевага тепер формуватиметься не від здатності отримати максимум дій, а від здатності залучити найдефіцитніший ресурс – увагу. Зайнятий «зайнятістю» працівник, яким би продуктивним він не здавався, значно програє сконцентрованому й зосередженому, спроможному з максимальною увагою вникнути в проблему.

Світ змінюють мислителі. Замість того, щоб робити більше, ми маємо робити менше. Тоді наш мозок вивільниться з-під піраміди дрібних завдань і почне творити, аналізувати, міркувати й оцінювати. І тільки тоді він зможе здолати хаос.

Via bookomi, The Huffington Post